Допит без присутності захисника є порушення пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції

Обставини справи

Справа стосувалася, зокрема, несправедливості кримінального провадження проти заявника, оскільки в нього взяли без участі захисника «пояснення», які було покладено в основу обвинувального вироку.

У жовтні 2002 року поблизу приміщення Служби безпеки України (СБУ) в Києві здетонував вибуховий пристрій. У зв’язку із цим було порушено кримінальну справу.

 

20 грудня 2002 року СБУ порушило щодо заявника кримінальну справу за участь у злочинній організації; цього ж дня його справу було приєднано до справ інших співобвинувачених.

21 грудня 2002 року, перебуваючи у приміщенні СБУ в Миколаєві, заявник надав зізнавальні свідчення («пояснення»). Зі слів заявника, текст «пояснення» диктував слідчий; заявник погодився надати зізнавальні свідчення, оскільки днем раніше, в СІЗО, його було піддано психологічному катуванню. За твердженнями заявника, 21 грудня 2002 року після надання «пояснень» його було поінформовано про його права, і він висловив своє бажання мати захисника.

У лютому 2003 року родина заявника найняла для представництва його інтересів іншого адвоката – Ч.

19 липня 2004 року заявника було засуджено до 10 років ув’язнення за злочинну змову, участь у терористичному акті (див. вище про події біля СБУ), розповсюдження матеріалів, які пропагують насильницьке повалення конституційного ладу, спроби підірвати територіальну цілісність України та незаконне володіння зброєю і вибуховими матеріалами.

Заявник оскаржив вирок суду. 26 липня 2005 року Верховний Суд України скасував засудження заявника в частині членства у злочинній організації за недостатністю доведення та підтримав вирок в іншій частині. ВСУ зазначив, що згідно з показаннями свідків, зокрема деяких співобвинувачених у справі заявника, наданих не лише під час досудового розслідування, а й у ході судового розгляду, заявник умисно та систематично брав участь у пропаганді, недвозначно закликаючи до збройного та насильницького протистояння політичному режиму і до створення незалежної Чорноморської Радянської соціалістичної Республіки на території України. Також наявні достатні докази, зокрема показання свідків під час обшуку, того, що заявник незаконно володів зброєю. Що стосується участі заявника в терористичному акті, жодних підстав для виключення його досудових показань, наданих у присутності захисника, з доказової бази не було. Крім цього, були наявні інші непрямі докази, зокрема показання співобвинувачених заявника в суді, що заявник ділився з ними інформацією про терористичний акт. ВСУ надалі відхилив твердження заявника про катування за відсутністю доказів і підкреслив, що він мав достатньо часу для підготовки свого захисту, що підтверджується низкою посилань на сторінки матеріалів справи його великої за обсягом касаційної скарги. Зрештою, суд не вбачив порушення права заявника на юридичне представництво.

 

Оцінка Суду

В аспекті порушення права заявника на справедливий суд ЄСПЛ зазначив, що, відповідно обставин справи, 21 грудня 2002 року заявник вперше, перебуваючи у приміщенні СБУ, надав зізнавальні свідчення, на підставі яких його було обвинувачено у вчиненні вибуху поблизу головної будівлі СБУ в Києві. Жодного захисника під час надання цих «пояснень» не було (пункт 123 рішення).

Суд підкреслив, що з матеріалів справи не вбачалось жодної інформації про точний час надання «пояснень» заявником. Проте, беручи до уваги його версію подій 21 грудня 2002 року, що не оспорювалась Урядом, Суд виходив з міркування, що спочатку заявник надав «пояснення» за відсутності адвоката, а лише потім був офіційно поінформований про право на правову допомогу (пункт 124 рішення).

Суд дійшов висновку, що, враховуючи обставини справи, сам факт того, що заявник не скористався своїм правом зберігати мовчання, а надав зізнавальні показання 21 грудня 2002 року, не є достатнім для висновку, що він фактично відмовився від свого права мати захисника. Таким чином, органи влади мали обов’язок забезпечити присутність захисника під час взяття «пояснень» 21 грудня 2002 року. Із заперечень Уряду жодних обґрунтованих причин в обмеженні прав заявника не вбачалось (пункт 128 рішення).

Повертаючись до питання, чи відсутність захисника вплинула на справедливість провадження в цілому, Суд керувався своїми оціночними критеріями, наведеними у справі Ibrahim and Others v. the United Kingdom ([ВП], nos. 50541/08 and 3 others, § 274, 13 вересня 2016 року) в тій мірі, наскільки це доцільно до обставин цієї справи (пункт 129 рішення).

У цій справі Уряд стверджував, що відсутність захисника під час надання «пояснень» заявником не вплинула на загальну справедливість провадження оскільки: а) захисник був присутнім, коли заявник підтвердив свої первинні зізнання у вчиненні терористичного акту; б) були наявні інші докази, що підтверджували його вину в цьому злочині; в) заявник міг подати відповідну скаргу під час судового розгляду, і його скарга була б належним чином розглянута національними судами (пункт 130 рішення).

З рішення обласного суду, яке було досить детальним, не вбачалось, що заявник скаржився на відсутність захисника під час надання ним «пояснень». Проте він надав детальну скаргу на це у своїй касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду України, та просив виключити його зізнавальні свідчення з усієї сукупності доказів із цієї підстави (пункт 132 рішення).

Суд підкреслив, що в українській правовій системі ВСУ, діючи як суд другої інстанції, мав юрисдикцію у вирішенні як питань права, так і питань факту стосовно кримінальної відповідальності та засудження. Він був наділений повноваженнями з дослідження доказів та додаткових матеріалів, що могли бути надані напряму сторонами для того, щоб він міг підтримати, скасувати чи змінити рішення суду першої інстанції або направити справу на новий розгляд (пункт 133 рішення).

Однак, як вбачається з відповідного рішення, ВСУ, ухвалюючи остаточне рішення у справі заявника, не розглянув конкретного твердження заявника, і лише в загальних рисах щодо всіх обвинувачених зауважив, що всі питання доступу до захисників у провадженні та їх заміни були врегульовані органами влади відповідно до закону, і що обвинувачені на свій розсуд давали показання за відсутності захисника під час деяких слідчих дій (пункт 134 рішення).

ЄСПЛ дійшов висновку, що, роблячи лише загальні висновки, національний суд не усунув наслідків відсутності захисника під час первинної комунікації заявника з СБУ (пункт 135 рішення).

Хоча дійсно, як зазначав Уряд, заявник підтвердив свої первинні показання у присутності захисника, Суд не може ігнорувати той факт, що як тільки його почав представляти захисник, найнятий його родиною, він припинив давати будь-які показання слідчим органам і під час суду заперечував свої попередні зізнавальні свідчення, оскільки вони були надані під тиском та з порушенням права на захист (пункт 136 рішення).

Суд нагадав, що в таких справах, як ця, в якій жодних достатніх підстав в обмеженні доступу до захисника на ранніх стадіях провадження не було, він може лише за виняткових обставин дійти висновку, що загальна справедливість провадження не була порушена таким первинним недотриманням прав обвинуваченого (див. прецедентне право пункти 121 та 122 цього рішення, а також рішення у справі Dimitar Mitev v. Bulgaria, no. 34779/09, § 71, 8 березня 2018) (пункт 139 рішення).

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про порушення пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції у зв’язку з відсутністю захисника під час надання пояснень заявником в СБУ 21 грудня 2002 року.

 

Висновок

Порушення статті 3 Конвенції (заборона катування) у зв’язку з умовами ув’язнення заявника в Одеському СІЗО та умовами його перевезення до іншої установи виконання покарань.

Порушення пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції у зв’язку з відсутністю захисника 21 грудня 2002 року, коли заявник надав свої «пояснення» СБУ.

Порушення статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту) у поєднанні зі статтею 3 Конвенції.

Рішення в цій справі ухвалене Комітетом і набуло статусу остаточного 16 липня 2020 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво