Ненадання запитуваної інформації, володіння якою не заперечується відповідачем, у зв’язку з тим, що вона зберігається в паперовому вигляді, суперечить положенням Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації». Цей Закон прямо забороняє розпоряднику інформації відмовляти у доступі до документа, натомість наділяючи розпорядника інформації правом визначення обсягів інформації, що надається.
14 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу у справі № 820/4283/17 за позовом особи до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 07 серпня 2017 року позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитом на отримання публічної інформації – копії матеріалів службового розслідування, яке проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у період з 10 по 23 листопада 2015 року. Головне територіальне управління юстиції у Харківській області листом від 11 серпня 2017 року повідомило позивача, що загальний обсяг матеріалів службового розслідування складається із 222 аркушів та відмовило у їх наданні, оскільки копії вказаних вище матеріалів службового розслідування в електронному вигляді не створювалися, тому виготовлення електронних копій запитуваних документів є тотожнім поняттю «створення нової інформації» або «створення інформації в інший спосіб».
Постановою окружного адміністративного суду, яку залишено без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову Головного територіального управління юстиції у Харківській області у задоволенні запиту на отримання публічної інформації та зобов’язано повторно розглянути такий запит. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь позивача судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 597,33 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду зазначеної адміністративної справи полягає в такому.
Аналіз норм свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме письмову чи електронну.
Як правильно враховано судами попередніх інстанцій, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадках, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що ненадання запитуваної інформації, володіння якою не заперечується відповідачем, у зв’язку з тим, що вона зберігається в паперовому вигляді, суперечить положенням Закону України № 2939-VI.
Як встановлено судами, в запитуваних позивачем документах йдеться про службове розслідування відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Отже, інформація про вчинення незаконних дій під час виконання посадовою особою функції держави, а також будь-яка інша інформація, що пов’язана із здійсненням суб’єктом владних повноважень своїх функцій, не може бути обмежена у доступі, крім випадків, прямо передбачених законодавством.
Таким чином, Закон України № 2939-VI прямо забороняє розпоряднику інформації відмовляти у доступі до документу, натомість наділяючи розпорядника інформації правом визначення обсягів інформації, що надається.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем інформаційний запит відповідно до вимог Закону України № 2939-VI не розглянутий по суті відповідно до вимог Закону, тому є вірними висновки судів про задоволення позову в цій частині. Враховуючи вимоги частини другої статті 11 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), суди дійшли правильного висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин є зобов’язання відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути запит позивача.
З огляду на наведене, касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова окружного та ухвала апеляційного адміністративних судів – без змін.
Відповідна правова позиція викладена у постанові КАС у складі Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 820/4283/17 (провадження №№ К/9901/1703/18, К/9901/108/18).
