Preloader

Надання неповної відповіді щодо запитуваної інформації

Чинним законодавством чітко визначено перелік земель комунальної власності, що не підлягають передачі у приватну власність. Надаючи відповідь на запит на інформацію позивача, Департамент комунальної власності Одеської міської ради не зазначив чітко вид запитуваної земельної ділянки, вказавши лише про відсутність можливості передачі таких земель у приватну власність. Таким чином, мало місце надання неповної інформації щодо запитуваних позивачем земельних ділянок.

 

06 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу у справі № 522/15736/17 за позовом особи до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі – відповідач, Департамент) про визнання протиправними дій щодо надання позивачу недостовірної та неповної інформації з питань, зазначених у запиті на інформацію та зобов’язання відповідача у п’ятиденний строк надати відповідь на запит на інформацію.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив частково, зокрема, визнав протиправними дії відповідача щодо надання неповної інформації за інформаційним запитом та зобов’язав його надати вичерпну інформацію стосовно правового статусу об’єктів нерухомості та земельних ділянок в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». В решті позову – відмовив.

Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду зазначеної адміністративної справи полягає в такому.

Суд звертає увагу, що під час надання оцінки запитуваній інформації, судам необхідно перевіряти таку інформацію на відповідність критеріям, встановленим правовим нормам та, відповідно, чи є така інформація публічною і чи може бути така інформація предметом інформаційного запиту.

Виконавчі органи, зокрема, міських рад, зобов’язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову або про відповідні заборони, що перешкоджають реалізації права власності на відповідну земельну ділянку. Даний обов’язок випливає з норм Основного Закону України, оскільки власником землі є Український народ, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, лише діють від імені народу.

Окрім того, колегія суддів наголошує, що надання відповіді на запит позивача із посиланням на Закон України № 2939-VI свідчить про підтвердження відповідачем статусу даної інформації як публічної.

Також надання Департаментом відповіді на запит позивача на інформацію, підтверджує статус відповідача як розпорядника публічної інформації. В разі невизнання запитуваної інформації як публічної, Департамент мав можливість, враховуючи положення статті 22 Закону України № 2939-VI, відмовити у наданні такої інформації. А в разі не володіння інформацією, але відаючи до повноважень якого саме органу належить надання такої публічної інформації, відповідач повинен був направити запит належному розпоряднику. Проте, дані повноваження відповідачем не були реалізовані.

Щодо повноти та достовірності наданої позивачу інформації колегія суддів зазначає, що чинним законодавством чітко визначено перелік земель комунальної власності, що не підлягають передачі у приватну власність. Надаючи відповідь на запит позивача, Департамент не зазначив чітко вид запитуваної земельної ділянки, вказавши лише про відсутність можливості передачі таких земель у приватну власність.

Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про надання неповної інформації щодо запитуваних позивачем земельних ділянок. Також колегія суддів зазначає про обґрунтований висновок, викладений в оскаржуваному рішенні, щодо відсутності підстав стверджувати про недостовірність наданої Департаментом інформації. Надання оцінки відповідних даних, що викладається розпорядником інформації у відповіді на запит про інформацію, можливе за умови повноцінності наданої відповіді.

 

Відповідна правова позиція викладена у постанові КАС у складі Верховного Суду від 06 вересня 2019 року у справі № 522/15736/17 (провадження № К/9901/18188/18).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво