Preloader

Належний відповідач у спорі про призначення додаткового строку для прийняття спадщини

Належними відповідачами у спорах про призначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину у встановлений законом строк, а не органи місцевого самоврядування

15 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС України) до Київської міської ради (далі – КМР), треті особи: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ помер ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина.

За життя спадкодавець склав заповіт, яким належну йому на праві власності 1/3 частину квартири та все його майно, де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті та на що він за законом матиме право, заповів Центральній житлово-побутовій комісії МВС України.

У встановлений законом строк син померлого – ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька. В листопаді 2018 року Центральна комісія МВС України отримала повідомлення нотаріуса про явку до нотаріальної контори.

Постановою державного нотаріуса в лютому 2019 року представнику позивача відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті померлого у зв’язку з пропуском шестимісячного строку, передбаченого законодавством для прийняття спадщини після смерті спадкодавця, який склав заповіт.

Рішенням районного суду, яке залишене без змін апеляційним судом, позов задоволено, визначено МВС України додатковий строк для прийняття спадщини строком два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Колегія суддів Касаційного цивільного суду прийняла постанову, в якій зазначила таке.

МВС України, звертаючись до суду із позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини, заявив вимогу до КМР. Суди вважали КМР належним відповідачем.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов’язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї умови – підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов’язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, – належного відповідача.

Особа, яка не прийняла спадщини в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, в разі усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

У встановлений законом строк спадщину прийняв син спадкодавця, який залучений до розгляду справи як третя особа, тож у цьому випадку Київська міська рада як орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем у справі.

З огляду на те що МВС України пред’явило позов до неналежного відповідача – КМР, висновки суду першої інстанції, з якими погодився й суд апеляційної інстанції, про задоволення позов є помилковими.

Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Міністерства внутрішніх справ України до Київської міської ради, треті особи: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 759/3515/19

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво