Неналежне виконання батьківських обов’язків є підставою для збільшення частки при поділі майна

З урахуванням неналежного виконання одним із подружжя батьківських обов’язків та неналежного матеріального забезпечення сім’ї частку іншого з подружжя у спільному майні може бути збільшено.

05 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визначення права власності на частину нерухомого майна.

Суди встановили, що з серпня 1999 року до січня 2010 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали квартиру, вони визнали той факт, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана за час шлюбу. Крім того, відповідач під час розгляду справи визнав позов у частині визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної квартири.

Під час перебування сторін у шлюбі у них народилося двоє дітей.

Рішенням апеляційного суду рішення міськрайонного суду, яким позов задоволено частково та визнано за позивачем право власності на 1/2 частину квартири, змінено. Збільшено розмір частини квартири, право власності на яку визнано за позивачем, з 1/2 до 3/4 частин, задоволено позов про поділ спільного майна подружжя в повному обсязі.

Касаційний цивільний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанцій з огляду на таке.

За наявності обставин, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, які стосуються неналежного виконання одним із подружжя батьківських обов’язків та неналежного матеріального забезпечення сім’ї, частку іншого з подружжя у спільному майні може бути збільшено.

Обов’язок, передбачений статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року, стосовно доведення обставин, які вказували б на наявність підстав, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, у такому випадку покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя.

Позивач довела факт усунення відповідача протягом тривалого часу від виконання своїх обов’язків з утримання, догляду, лікування їхніх неповнолітніх дітей, які страждають на важкі хронічні захворювання, та від обов’язку матеріального забезпечення сім’ї; виконання нею одноособово цього обов’язку як матір’ю, що ставить її у більш невигідне матеріальне становище поряд із відповідачем. Ці обставини вказують на наявність правових підстав для застосування частин другої та третьої статті 70 СК України у редакції, чинній з 08 липня 2017 року, та задоволення позову в повному обсязі. ​Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року залишено без змін.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного суду

від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17 (провадження № 61-252св17)

та 

від 16 грудня 2019 року у справі № 308/4390/18 (провадження № 61-7230св19)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво