Поділ майна, що є речовим доказом в кримінальному провадженні

Ініціювання спору про поділ спільного майна подружжя та визнання права на частку в спільному майні є недопустимими, якщо це майно (грошові кошти) є речовим доказом у кримінальному провадженні та предметом вчинення кримінального правопорушення.

02 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Прокуратура Одеської області, про поділ спільного сумісного майна.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що з жовтня 2001 року до грудня 2007 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який формально розірвано, однак сторони фактично продовжували проживати разом, вести спільне господарство, виховувати дочку, також вказувала, що за час спільного життя вони заощадили грошові кошти у сумі 1 900, 00 дол США, які вони планували витратити на ремонт квартири, однак ці кошти вилучені слідчим прокуратури у межах кримінального провадження під час проведеного обшуку.

Суд установив, що в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження районний суд в березні 2015 року надав дозвіл на проведення обшуку з метою відшукати та вилучити речі і документи, які містять відомості про обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а також майна, отриманого в результаті вчинення кримінального правопорушення.

В приміщенні районного суду було затримано відповідача, у якого було виявлено та вилучено документи, речі, а також грошові кошти, а саме 19 банкнот номіналом 100 дол США, серії яких співпали із протоколом огляду, які долучені до матеріалів кримінального провадження як речові докази. Ухвалою слідчого судді райсуду накладено арешт на вищевказані грошові кошти, які були вилучені у відповідача.

За таких обставин суди попередніх інстанцій зробили неправильний висновок про задоволення позову, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину грошових коштів як спільного майна подружжя.

Касаційний цивільний суд прийняв постанову, в якій зазначив таке.

Результати аналізу статей 69 – 71, 74 СК України дозволяють зробити висновок, що поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні як приватно-правова категорія, покликаний забезпечити визначеність в приватних відносинах і захист прав та інтересів або ж їх відновити. Водночас ініціювання спору про поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси саме порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов’язків, звільнення майна з-під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Прокуратура Одеської області, про поділ спільного сумісного майна відмовлено.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 521/5435/16-ц

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво