Поділ майна як спосіб уникнення виконання рішення суду

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

11 листопада 2019 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_3, про поділ майна подружжя.

Суди встановили, що з грудня 1969 року до грудня 2013 року позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі.

За період шлюбу сторони придбали таке майно: квартиру у 1994 році, право власності на яку було оформлено за відповідачем; квартиру, яка перебувала у спільній сумісній власності відповідача, позивача та їх спільного сина на підставі свідоцтва про право власності на житло від травня 2007 року; автомобіль, право власності на який оформлено за відповідачем.

Ухвалою районного суду від 2011 року у справі № 2-1327/2011 накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу, у тому числі на спірні квартири. Також арешт на все його майно був накладений постановою державного виконавця у березні 2014 року у зв’язку із знаходженням на виконанні виконавчого листа районного суду про стягнення з відповідача на користь кредитодавця грошових коштів у сумі 1 199 820, 00 грн.

Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

За результатами розгляду Верховний Суд прийняв постанову, в якій зазначив таке.

Згідно з частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалено судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з позовом про поділ майна подружжя на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебував виконавчий лист про стягнення з відповідача на користь кредитодавця коштів у сумі 1 199 820, 00 грн, також постановою державного виконавця на все майно відповідача у тому числі на спірні квартири, було накладено арешт, та враховуючи, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем компенсації за частку у спільному майні, взявши до уваги подальші дії учасників справи, направлені на відчуження спірного майна, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові про поділ майна подружжя в обраний позивачем спосіб у зв’язку з тим, що у разі поділу майна будуть порушені права та інтереси особи, яка є правонаступником кредитодавця, оскільки припинення права власності відповідача на спірне майно ускладнює виконання судового рішення про стягнення суми боргу з відповідача на користь правонаступника кредитодавця.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 грудня 2016 року залишено без змін.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-цвід 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17від 09 лютого 2019 року у справі № 317/3272/16-цвід 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-цвід 04 березня 2020 року у справі № 753/15957/18

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво