Preloader

Позов із вимогами про припинення права на частку та суми на депозитний рахунок суду

Позов із вимогами про припинення права на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації вимагає обов’язкового внесення позивачем необхідної суми на депозитний рахунок суду, тоді як при зверненні до суду з вимогою про припинення права на частку у спільному майні внесення на депозитний рахунок суду грошової компенсації не потрібне.

03 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме щодо поділу квартири по 1/2 частини за кожним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Гаражного кооперативу автолюбителів № 2 про поділ спільного майна подружжя, а саме: два автомобілі, причіп та гараж.

Суди встановили, що з 1993 до 2013 року сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі. В період перебування у шлюбі сторонами було придбано квартиру, два автомобілі, причіп бортовий та гараж. Транспортні засоби та гараж були зареєстровані на ім’я чоловіка (ОСОБА_1), вказане майно він відчужив в 2012, 2013 роках без відома та згоди дружини (ОСОБА_2). В подальшому транспортні засоби були зареєстровані за новими власниками. У зв’язку з різними оцінками вартості спірних транспортних засобів, сторонами була узгоджена їх загальна ціна в розмірі 250 565, 15 грн.

Рішенням міськрайонного суду, яке залишено без змін постановою апеляційного суду первісний позов задоволено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти в розмірі вартості автомобілів та причепа бортового. Поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнано за сторонами право власності по 1/2 частині вказаної квартири. Визнано рівними ідеальні частки сторін у причепі бортовому, який є сумісно нажитим майном, і залишено причеп в їх спільній частковій власності. Визнано право особистої власності за чоловіком на грошові кошти в розмірі 250 565,15 грн. Стягнуто з нього на користь дружини грошову компенсацію від вартості 1/2 частини транспортних засобів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірне майно, крім гаража, який знаходиться у користуванні чоловіка як члена кооперативу, придбане сторонами у власність під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі. Це майно є спільною сумісною власністю подружжя і частки сторін у ньому є рівними. Зважаючи на те, що неподільні речі не підлягають реальному поділу, то квартиру та причіп суд залишив у спільній частковій власності сторін. Оскільки, відповідач за зустрічним позовом розпорядився транспортними засобами на власний розсуд без письмової згоди позивача, тому вона має право на 1/2 частину грошової компенсації їх вартості, виходячи з узгодженої колишнім подружжям ціни.

За результатами розгляду Верховний Суд судові рішення залишив без змін і прийняв постанову, в якій зазначив таке.

Частиною першою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Оскільки чоловік розпорядився автомобілями, що придбані сторонами в період шлюбу, на власний розсуд без письмової згоди дружини, то остання має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірних транспортних засобів, а тому це майно є об’єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя й підлягає поділу в порядку статей 70, 71 СК України.

Касаційний цивільний суд зазначив, що аргументи касаційної скарги про те, що вирішуючи питання про поділ майна, яке є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мали застосувати положення частин четвертої, п’ятої статті 71 СК України, є неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до частин четвертої, п’ятої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п’ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов’язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Оцінюючи положення частини п’ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, Верховний Суд зробив висновок, що ця норма не вимагає обов’язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2019 року рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 02 травня 2018 року залишено без змін.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво