Preloader

Позовні вимоги про зобов’язання виконати умови договору поставки та поставити товар мають вартісну оцінку та майновий характер

Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування статті 4 Закону України «Про судовий збір», визначивши, що позовні вимоги про зобов’язання виконати умови договору поставки та поставити товар мають вартісну оцінку та майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір» з огляду на розмір грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов

 

25 серпня 2020 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітнє обладнання» про зобов`язання виконати умови договору за касаційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2020 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2019 року, і прийняла постанову в якій зазначила таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У жовтні 2019 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі – Національна рада) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Новітнє обладнання» (далі – ТОВ «Новітнє обладнання») з позовною вимогою визнати неналежне виконання умов договору поставки від 15 травня 2019 року

№ 8/19 (далі – договір поставки) та зобов`язати ТОВ «Новітнє обладнання» виконати умови цього договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2020 року, позов Національної ради залишено без розгляду на підставі частини тринадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) з огляду на те, що заявлені позовні вимоги мають такий зміст: зобов`язати відповідача виконати умови договору поставки та поставити товар, визначений додатком 1 до цього договору. У зв`язку із цим суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку про те, що позивачем була заявлена позовна вимога майнового характеру, оскільки згідно з додатком 1 до договору поставки вартість товару складає 60 714 000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій залишили позов Національної ради без розгляду з огляду на те, що позивачем мав бути сплачений судовий збір у сумі 672 350,00 грн, тоді як відповідно до поданого позивачем платіжного доручення він сплатив суму судового збору в розмірі 3 842,00 грн.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру – 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) – це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці <…>.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна – як рухомих речей, так і нерухомості – визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Позовна вимога Національної ради до ТОВ «Новітнє обладнання» про зобов`язання виконати умови договору та поставити товар згідно з додатком 1 до договору поставки є вимогою про зобов`язання вчинити певні дії щодо поставки товару вартістю 60 714 000,00 грн, що свідчить про її майновий характер.

Заявлені вимоги позивача про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар ґрунтуються на наявності грошових вимог Національної ради до ТОВ «Новітнє обладнання», що виникли на підставі відповідного договору. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача до відповідача. Отже, позовні вимоги про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов.

Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що з урахуванням заявленої позивачем вимоги майнового характеру на суму 60 714 000,00 грн Національною радою мав бути сплачений судовий збір у сумі 672 350,00 грн.

З огляду на викладене у цій постанові щодо розміру ставок судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру Велика Палата Верховного Суду не погоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 922/1992/18, щодо визначення розміру судового збору та відступає від них.

 

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво