Про стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем ДТП

… суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов’язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати) …

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,
Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши на засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Папірус – все для офісу», третя особа – ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Папірус – все для офісу» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 25 вересня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю автомобіля Тoyota під його керуванням та автомобіля Wolksvagen, належного товариству з обмеженою відповідальністю «Папірус − все для офісу» (далі − ТОВ «Папірус − все для офісу»), яким керував працівник цього товариства − ОСОБА_2.

Унаслідок указаної ДТП транспортні засоби отримали ушкодження.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2. Цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Здорово» (далі − ПАТ «СК «Здорово»), яке виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 13 тис. 745 грн 97 коп., що відповідає встановленій висновком автотоварознавчого звіту від 24 жовтня
2013 року вартості матеріальних збитків, заподіяних потерпілому, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Проте згідно з актом виконаних робіт від 17 жовтня 2013 року він сплатив на користь товариства з обмеженою відповідальність «Тойота Центр Київ Автосаміт ЛТД» (далі − ТОВ «Тойота Центр Київ Автосаміт ЛТД») фактичну вартість ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові в розмірі
23 тис. 26 грн 72 коп.

Вважаючи, що ТОВ «Папірус − все для офісу» повинне сплатити різницю між фактичним розміром заподіяної працівником цього товариства шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), позивач просив стягнути з ТОВ «Папірус − все для офісу» на його користь указану різницю в розмірі 9 тис. 280 грн 75 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 3 тис. грн і витрати на оплату судового збору в розмірі 243 грн 60 коп.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: ухвалено стягнути з ТОВ «Папірус − все для офісу» на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 9 тис. 280 грн 75 коп. та судові витрати в сумі 503 грн 44 коп., з яких: витрати на правову допомогу в розмірі 259 грн 84 коп. і судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 6 листопада 2014 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року рішення апеляційного суду скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 3 червня 2015 року в допуску до провадження Верховного Суду України вказаної справи за заявою ТОВ «Папірус – все для офісу» про перегляд судового рішення в частині, що стосується підстави перегляду, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), відмовлено; провадження за цією заявою в частині, що стосується підстави перегляду, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відкрито.

У заяві ТОВ «Папірус – все для офісу» про перегляд судового рішення порушується питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та залишення в силі рішення апеляційного суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 1194 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статей 21, 22 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви
ТОВ «Папірус – все для офісу» посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

від 24 грудня 2014 року у справі за позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс Плюс» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ДТП (№ 6-40154св14),

від 21 січня 2015 року у справі за позовом до фізичної особи, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної ДТП (№ 6-34936св14).

Так, за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 6-40154св14 суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд. При цьому суд виходив з того, що апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги належним чином не перевірив та не зазначив, чим спростовуються твердження відповідача про те, що розмір матеріального збитку, заподіяного позивачеві, був визначений звітом спеціаліста – товарознавця при визначенні розміру страхового відшкодування, не перевірив і не вказав на конкретні докази, які підтверджують  реальну вартість ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля позивача.

Постановляючи ухвалу у справі № 6-34936св14 про скасування рішення районного суду та ухвали апеляційного суду в частині вирішення позову про відшкодування майнової шкоди та передачі справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов’язок з відшкодування шкоди або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходив з того, що, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, то особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Сума збитків, завданих потерпілому внаслідок ДТП, у розмірі 9 тис. 280 грн 75 коп. підлягає стягненню з ТОВ «Папірус – все для офісу» для повного відшкодування завданої його працівником шкоди, оскільки ці збитки не включені до суми страхової виплати, стягненої з ПАТ «СК «Здорово».      

Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування судами норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є неоднаковими з висновками, зробленими в указаній для прикладу ухвалі у справі № 6-34936св14.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами у справі, яка переглядається, встановлено, що 25 вересня 2013 року сталась ДТП за участю автомобіля Тoyota під керуванням позивача та автомобіля Wolksvagen, належного ТОВ «Папірус − все для офісу», яким керував працівник цього товариства ОСОБА_2.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року винним у вчиненні вказаної ДТП визнано ОСОБА_2. Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Папірус − все для офісу» була застрахована у
ПАТ «СК «Здорово». Відповідно до полісу від 3 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «Папірус − все для офісу» та ПАТ «СК «Здорово», цивільно-правова відповідальність водія перед третіми особами була застрахована з лімітом 50 тис. грн за майнову шкоду, заподіяну третім особам.

Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 24 жовтня 2013 року позивачу як потерпілій у ДТП  особі вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 20 тис. 717 грн 98 коп., вартість майнової шкоди, завданої власнику цього автомобіля, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,5) становить 13 тис. 745 грн 97 коп. При цьому суб’єкт оціночної діяльності виходив з розрахунку, що вартість майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу, становить: 3 тис. 855 грн 60 коп. + 2 тис. 918 грн 36 коп. + 13 тис. 944 грн 2 коп. х (1-0,5), де: 3 тис. 855 грн 60 коп. – вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 2 тис. 918 грн 36 коп. – вартість необхідних для ремонту матеріалів, 13 тис. 944 грн 2 коп. – вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, 0,5 – коефіцієнт фізичного зносу.

Страховиком ПАТ «СК «Здорово» було виплачено вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Toyota з урахуванням зносу пошкоджених деталей, що підлягають заміні, у розмірі 13 тис. 745 грн 97 коп.

За виконання ремонтних робіт пошкодженого автомобіля позивач відповідно до акта виконаних робіт  від 17 жовтня 2013 року сплатив на користь ТОВ «Тойота Центр Київ Автосаміт ЛТД»  фактичну вартість ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) в розмірі 23 тис. 26 грн 72 коп.

Модель автомобіля позивача знята з виробництва  в серпні 2009 року, тобто ще до виникнення ДТП від 25 вересня 2013 року.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов’язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов’язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

За таких обставин судом касаційної інстанції ухвалено законне рішення, зазначені норми права застосовано правильно.

Відповідно до статті 360–5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Папірус – все для офісу» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий

Судді Верховного Суду України:

А.Г. Ярема

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво