Протокол автоматизованого розподілу не є службовою інформацією

Протокол автоматизованого розподілу, створений автоматизованою системою розподілу справ Вищої ради правосуддя, не можна вважати документом, який містить службову інформацію, він лише відображає результат автоматизованого визначення члена цього органу для проведення перевірки дисциплінарної скарги. Наявна у конкретному протоколі інформація є остаточною та незмінною, вона не пов’язана зі змістом рішення члена ВРП щодо скарги та його висновками за результатами її перевірки. Визнання розпорядником інформації певної інформації як службової не означає, що вона стає службовою в розумінні Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».

 

24 січня 2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула апеляційну скаргу у справі № 9901/510/18 ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) про визнання незаконною відмови у наданні публічної інформації про дату реєстрації у ВРП його скарги стосовно судді ОСОБА_5 та про члена ВРП, який розглядає цю скаргу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що інформація щодо члена ВРП, якому здійснено розподіл скарги ОСОБА_3, знаходилась у розпорядженні відповідача, а тому посилання у відповіді на інформаційний запит на пункт 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі – Закон України № 2939-VI) є помилковим.

Водночас Суд дійшов висновку про недопущення ВРП порушень вимог Закону України № 2939-VI під час опрацювання та надання ОСОБА_3 відповіді на його інформаційний запит. При цьому суд керувався тим, що запитувана позивачем інформація про члена ВРП підпадає під ознаки службової інформації, адже відповідає всім вимогами, які наведені в пункті 1 частини першої статті 9 Закону України № 2939-VI, зокрема, міститься в документах ВРП, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, пов’язана з процесом прийняття рішень та передує прийняттю рішень. Крім того, Суд указав на те, що запитувана інформація підпадає під наведені у частині другій статті 6 згаданого Закону критерії, за яких здійснюється обмеження доступу до неї, оскільки інформація про члена ВРП необхідна для неупередженого підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, розголошення якої може завдати істотної шкоди цим інтересам, а шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зазначеної адміністративної справи полягає в такому.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною відмову ВРП у наданні інформації на запит позивача з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України № 2939-VI, на яку вказано у згаданому вище листі-відповіді ВРП.

Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставним посилання ВРП в оскаржуваній відмові про надання запитуваної ОСОБА_3 інформації на віднесення її до службової, яке обґрунтоване лише метою уникнення можливого тиску на членів ВРП.

Так, нормами статті 9 Закону України № 2939-VI визначено коло інформації, яка відноситься до службової, та сукупність ознак, які дозволяють кваліфікувати таку інформацію як службову.

Така інформація, зокрема: 1) має міститися в документах суб’єктів владних повноважень, якщо вони пов’язані з: а) розробкою напряму діяльності установи; б) здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади;

в) процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

До документів, які можуть містити таку інформацію, законодавець відносить, зокрема, доповідні записки, рекомендації, документи, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію.

Разом з тим протокол автоматизованого розподілу, створений автоматизованою системою розподілу справ ВРП, не можна вважати таким документом, він лише відображає результат автоматизованого визначення члена цього органу для проведення перевірки дисциплінарної скарги. Наявна у конкретному протоколі інформація є остаточною та незмінною, вона не пов’язана зі змістом рішення члена ВРП щодо скарги та його висновками за результатами її перевірки.

Відтак запитувана позивачем інформація про члена ВРП, на розгляді якого знаходиться його дисциплінарна скарга не є службовою, оскільки не відповідає ознакам, наведеним у частині першій статті 9 Закону України № 2939-VI. Поза межами встановлених цією статтею критеріїв знаходиться й указана в оскаржуваній відмові ВРП підстава віднесення інформації до службової, а саме: з метою уникнення можливого тиску на членів ВРП.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ВРП про правомірність оскаржуваної відмови з огляду на віднесення інформації, яка стосується питань автоматизованого розподілу матеріалів між членами ради та міститься в протоколі, створеному автоматизованою системою, до переліку відомостей, що становлять службову інформацію у ВРП, затвердженого наказом голови ВРП від 11 серпня 2017 року

№ 70/0/1-17, оскільки визнання розпорядником інформації певної інформації як службової не означає, що така інформація стає службовою в розумінні Закону України № 2939-VІ.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що запитувана ОСОБА_3 у ВРП інформація про члена цього органу, на розгляді якого знаходиться подана позивачем дисциплінарна скарга щодо судді ОСОБА_5, відноситься до службової згідно зі статтею 9 Закону України № 2939-VІ є помилковими та не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Крім того, слід зазначити, що належність запитуваної інформації до службової на підставі статті 9 Закону України № 2939-VІ не є єдиною підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог пунктів 1–3 частини другої статті 6 Закону України № 2939-VІ.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Оскаржувана відмова ВРП не містить висновків про наявність визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2939-VI передумов для можливості обмеження доступу до запитуваної ОСОБА_3 інформації. При цьому перевірка наявності відповідних обставин судом першої інстанції (замість ВРП під час розгляду відповідного інформаційного запиту) не спростовує доводів позивача про протиправність відмови у наданні інформації у зв’язку з незастосуванням відповідачем як розпорядником інформації «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону України № 2939-VI.

 

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 9901/510/18 (провадження № 11-840заі18).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво