Те з ким проживають діти не впливає на частки при розподілі майна

Проживання дітей з одним із подружжя само собою не є підставою для збільшення частки у майні при його розподілі тому з подружжя, з ким проживають діти.

27 грудня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, поділ майна подружжя та визначення права власності на частину нерухомого майна.

Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з листопада 2005 року, під час шлюбу у них народились двоє дітей. За час перебування сторін у шлюбі вони придбали квартиру.

Рішенням районного суду, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково: шлюб між сторонами розірвано, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі по 1000 грн щомісяця на кожну дитину починаючи з грудня 2017 року і до досягнення ними повноліття, визнано за сторонами у справі право власності за кожним на 1/2 частину квартири. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просила скасувати постанову апеляційного суду і змінити рішення суду першої інстанції в частині поділу спільного сумісного майна подружжя, виклавши рішення суду в цій частині в такій редакції: поділити квартиру, визнавши за відповідачем право власності на 1/3 частини квартири, а за позивачем – 2/3 частини, оскільки малолітні діти проживають разом із матір’ю та перебувають на її утриманні, а відповідач не дбає про матеріальне забезпечення своєї сім’ї, ухиляється від участі в утриманні своїх дітей.

За результатами розгляду Верховний Суд судові рішення залишив без змін і прийняв постанову, в якій зазначив таке.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї, але і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України). Проживання дітей з позивачем, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини та положення статті 70 СК України, саме по собі не є підставою для збільшення частки у майні одному з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири, позивач не довела.

Отже, спірна квартира була придбана подружжям у період шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю, частки сторін є рівними, а підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України немає.

Постановою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2019 року в частині вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя залишено без змін.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду

від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17 (провадження № 61-7846св19)

та

від 02 березня 2020 року у справі № 448/1722/16-ц (провадження № 61-22380св19)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво