Тільки водій, а не особа, яка сидить з кермом, підлягає відповідальності

Фабула справи: Громадянина за постановою патрульного було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за порушення правил паркування (ст. 122 КУпАП). Постанову патрульного було оскаржено в порядку адміністративного судочинства. У позові громадянин зазначив, що в той день він не керував авто, а тільки підійшов до нього та авто було припарковано так, як його припаркував член сім`ї.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали постанову протиправною та скасували останню, зазначивши що у постанові про накладення адміністративного стягнення не зафіксовано на підставі яких документів працівником поліції було встановлено, що позивач є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення.

Правова позиція Верховного Суду: Касаційну скаргу Верховний Суд не задовольнив та залишив рішення судів попередніх інстанцій в силі.

Мотивуючи своє рішення ВС/КАС вказав, що за нормами ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено працівником поліції суб’єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів.

Наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Однак відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення правил дорожнього руху, та не доведено що позивач є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення.

 

ПОСТАНОВА

 

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа №204/8036/16-а(2а/204/27/17)

адміністративне провадження №К/9901/24178/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) – Данилевич Н.А.,

суддів – Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року (суддя – Дубіжанська Т.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (головуючий суддя – Ясенова Т.І., судді – Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Тарасова Андрія Миколайовича

про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, –

 

в с т а н о в и в :

 

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

 

Короткий зміст позовних вимог

 

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Тарасова А. М., в якому просив, з урахуванням доповнень до адміністративного позову, визнати протиправними дії відповідача, пов`язані з винесенням постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 012800 від 11.12.2016 року за частиною 3 статті 122 КУпАП та незаконним притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510грн., скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 012800 від 11.12.2016 року за ч. 3 ст. 122 КУпАП як незаконну, та за відсутності обставин правопорушення закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

В обґрунтування позову посилався на те, що 11 грудня 2016 року відповідачем була складена постанова про адміністративне правопорушення серії АР № 012800, згідно з якою ним було порушено вимоги п. 15.10 (в) Правил дорожнього руху України, здійснивши стоянку на тротуарі, де для руху пішоходам залишилось менше 2 метрів. На підставі зазначеної постанови його, як особу, яка в той час не керувала транспортним засобом, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Дану постанову вважає безпідставною, оскільки в той день він не керував авто, а тільки підійшов до нього та авто було припарковано так, як його припаркував член сім`ї. Відповідач наказав пред`явити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія, на що позивач вказав, що він не керував транспортним засобом, проте відповідач не звертав на це уваги. Зазначає, що жодних доказів на підтвердження порушення ним ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, відповідач не надав. За вказаних обставин вважає постанову незаконною.

 

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

 

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, позов було задоволено частково.

Скасовано постанову серії АР № 012800 від 11 грудня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КпАП України ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій вказали, що вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо. З відеозапису, який надано відповідачем до суду було встановлено, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу, що вже здійснював стоянку, позивач в автомобілі знаходився сам на водійському сидінні. Однак він надав пояснення, що він перебував у даному транспортному засобі в якості пасажира та сів за кермо автомобіля лише після того як його родич припаркував вказаний автомобіль та він не є ані водієм, ані власником цього автомобіля, а лише чекає на водія – власника автомобіля. Вказані доводи не були прийняті до уваги відповідачем. Суди вказали, що у постанові про накладення адміністративного стягнення не зафіксовано на підставі яких документів працівником поліції було встановлено, що позивач є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення.

 

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

 

06 листопада 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Вказав, що весь час у інспектора патрульної поліції Тарасова А.М. та його напарника працювала нагрудна відеокамера, яка фіксувала процес оформлення адміністративного правопорушення, а саме розташування транспортного засобу позивача на тротуарі, залишивши менше двох метрів для руху пішоходів. Також, зазначив, що справу про вищевказане адміністративне правопорушення було розглянуто у порядку визначеному нормами чинного законодавства.

Позивачем до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

 

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

 

1 грудня 2016 року інспектором 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції капралом поліції Тарасовим А. М. винесено постанову серія АР №012800.

Відповідно до змісту постанови, 11 грудня 2016 року о 11 год. 40 хв. у м. Дніпро по вул. Щепкіна, 9, водій ОСОБА_1 здійснив стоянку на тротуарах для руху пішоходів, залишивши менше 2 м, чим суттєво порушив п. 15.10 в Правил дорожнього руху України. За вказане правопорушення передбачена відповідальність згідно ч. 3 ст. 122 КУпАП і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

З відеозапису, який надано відповідачем до суду апеляційної інстанції встановлено, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу, що вже здійснював стоянку, позивач в автомобілі знаходився сам на водійському сидінні. Однак він надав пояснення, що він перебував у даному транспортному засобі в якості пасажира та сів за кермо автомобіля лише після того, як його родич припаркував вказаний автомобіль та він не є ані водієм, ані власником цього автомобіля, а лише чекає на водія – власника автомобіля.

 

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

 

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Як встановлено частиною 3 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 15.10 ПДР стоянка забороняється, зокрема, на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Крім цього, ч. 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 – 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

 

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

 

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права – на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо невстановлення працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суб`єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів.

Так, адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення правил дорожнього руху, та не доведено що позивач є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції без задоволення, а судові рішення – без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, –

 

п о с т а н о в и в :

 

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції – залишити без задоволення.

Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

 

Судді В. М. Бевзенко

Н.В. Шевцова

reyestr.court.gov.ua/Review/87683151

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво