Тринадцятий протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Протокол N 13

до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари за всіх обставин

Офіційний переклад затверджено Міністерством закордонних справ України 27 січня 2006 року.

 

Держави – члени Ради Європи, які підписали цей Протокол, переконані, що право кожної людини на життя є основоположною цінністю в демократичному суспільстві і що скасування смертної кари становить суть від суті захисту цього права та цілковитого визнання гідності, притаманної всім людям; бажаючи посилити захист права на життя, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, підписаною в Римі 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція); відзначаючи, що Протокол N 6 до Конвенції, який стосується скасування смертної кари, підписаний у Страсбурзі 28 квітня 1983 року, не виключає смертної кари за діяння, вчинені під час війни або невідворотної загрози війни; сповнені рішучості зробити останній крок до скасування смертної кари за всіх обставин, домовилися про таке:

 

Стаття 1 Скасування смертної кари

 

Смертна кара скасовується. Нікого не може бути засуджено до такого покарання або страчено.

 

Стаття 2 Заборона відступу від зобов’язань

 

Жодних відступів від положень цього Протоколу не допускається на підставі статті 15 Конвенції.

 

Стаття 3 Заборона застережень

 

Жодних застережень стосовно положень цього Протоколу не допускається на підставі статті 57 Конвенції.

 

Стаття 4 Територіальне застосування

 

1. Будь-яка держава при підписанні або депонуванні своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття чи схвалення може зазначити територію чи території, до яких застосовуватиметься цей Протокол.

2. Будь-яка держава може будь-коли після цього надіслати на ім’я Генерального секретаря Ради Європи заяву про поширення дії цього Протоколу на будь-яку іншу територію, зазначену в цій заяві. Стосовно такої території Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає зі спливом тримісячного строку після дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена на підставі двох попередніх пунктів, може бути відкликана або змінена стосовно будь-якої території, зазначеної в цій заяві, у повідомленні на ім’я Генерального секретаря Ради Європи. Відкликання або зміна набирає чинності в перший день місяця, що настає зі спливом тримісячного строку після дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

 

Стаття 5 Зв’язок із Конвенцією

 

Держави – учасниці розглядають положення статей 1 – 4 цього Протоколу як додаткові статті Конвенції, і всі положення Конвенції застосовуються відповідно.

 

Стаття 6 Підписання і ратифікація

 

Цей Протокол відкритий для підписання державами – членами Ради Європи, які підписали Конвенцію. Він ратифікується, приймається чи схвалюється. Держава – член Ради Європи не може ратифікувати, прийняти або схвалити цей Протокол, якщо вона раніше або одночасно не ратифікувала Конвенцію. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи схвалення депонуються у Генерального секретаря Ради Європи.

 

Стаття 7 Набрання чинності

 

1. Цей Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає зі спливом тримісячного строку від дати, коли десять держав – членів Ради Європи висловили свою згоду на обов’язковість для них цього Протоколу згідно з положеннями статті 6.

2. Для будь-якої держави – члена, яка висловить свою згоду на обов’язковість для неї цього Протоколу після набрання ним чинності, Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає зі спливом тримісячного строку від дати депонування ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи схвалення.

 

Стаття 8 Функції депозитарію

 

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє всі держави – члени Ради Європи:

a) про будь-яке підписання;

b) про депонування будь-якої ратифікаційної грамоти чи будь-якого документа про прийняття або схвалення;

c) про будь-яку дату набрання чинності цим Протоколом згідно зі статтями 4 і 7;

d) про будь-яку іншу дію, повідомлення чи сповіщення, що стосуються цього Протоколу.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те уповноважені представники, підписали цей Протокол.

 

Учинено у Вільнюсі 3 травня 2002 року англійською і французькою мовами, обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній державі – члену Ради Європи.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво