Preloader

Відмова у доступі до запитуваної інформації має буди обґрунтованою

Розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. Лише тоді відмова у доступі до запитуваної інформації буде вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена відповідно до норм Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».

 

21 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу у справі № 820/5938/16 за позовом особи до Прокуратури Харківської області про визнання протиправними її дій щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації та зобов’язання надати такий доступ.

Представник позивача подав до відповідача інформаційний запит щодо надходження на адресу Прокуратури Харківської області за період з 07 грудня 2015 року і по день надання відповіді на цей запит листів, подань, звернень будь-якої форми за підписом начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у яких би мова йшла про можливе вчинення старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ корупційного правопорушення (зокрема, не вжиття заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів), зокрема лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07 грудня 2015 року за вих. № 07-16/0724/6754). Крім того, позивач просив надати йому завірену належним чином копію таких звернень та додатків до них (в разі наявності) та копію відповідей на них. Листом позивача повідомлено про факт надходження на адресу Прокуратури Харківської області зазначеного у запиті листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області та відмовлено у наданні копій запитуваних документів, у зв’язку з тим, що запитувана інформація є матеріалами службового розслідування стосовно службової особи та містить конфіденційну інформацію стосовно інших осіб.

Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу задоволено, а рішення першої інстанції скасовано. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що з відповіді відповідача не вбачається, яким саме законним інтересам буде завдано шкоду у разі надання позивачу інформації і чому обмеження доступу до інформації відповідає таким інтересам; в чому саме ця шкода полягає і в чому полягає її істотність; не зазначено причинно-наслідкового зв’язку між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Відтак, відмова відповідача у наданні запитуваної позивачем інформації є протиправною. Крім того, суд вказав, що зберігання запитуваних документів в матеріалах досудового розслідування не є підставою для відмови у наданні доступу до публічної інформації, позаяк із запиту позивача не вбачається, що він цікавився перебігом кримінального провадження.

Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду зазначеної адміністративної справи полягає в такому.

З аналізу статті 6 Закону України № 2939-VI вбачається можливість розпорядника інформації обмежувати доступ до запитуваної інформації виключно при дотриманні визначених вимог. Тобто, розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. Лише тоді дана відмова буде вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена у відповідності до норм Закону України № 2939-VI.

Таким чином, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відмови у наданні запитуваної інформації із незазначенням, яким саме інтересам може завдати шкоди поширення даної інформації.

Також посилання відповідача на наявність персональних даних інших осіб у запитуваній інформації та, відповідно, і наявності ознак конфіденційної інформації, є безпідставними, позаяк, судом апеляційної інстанції встановлено, а відповідачем не спростовується, що в запитуваних позивачем документах наявна згадка про двох громадян, які не є державними службовцями, та інформація про яких може бути віднесена до конфіденційної: ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які надали згоду про використання їх персональних даних.

Суд також зауважує, що доводи скаржника щодо віднесення запитуваної інформації про вчинення посадовою особою корупційного правопорушення до конфіденційної спростовуються нормами частини другої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-VI.

Касаційні скарги Прокуратури Харківської області залишено без задоволення, а постанови апеляційного адміністративного суду – без змін.

 

Відповідна правова позиція викладена у постанові КАС у складі Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 820/5938/16 (провадження №№ К/9901/17891/18, К/9901/17892/18).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво