Якщо запит на інформацію поєднує звернення громадянина і запит на інформацію

Одержавши запит на інформацію, поданий згідно із Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», який за змістом є зверненням у розумінні Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п’ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації») та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом України «Про звернення громадян».

 

06 березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу у справі № 813/3059/16 за позовом особи до Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання протиправними дій щодо відмови надати публічну інформацію.

Окружний адміністративний суд постановою позов задовольнив. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як природна монополія є розпорядником публічної інформації лише щодо умов постачання електричної енергії та цін на неї, а тому правомірно відмовив у наданні запитуваної позивачем інформації. Проте, всупереч вимогам добросовісності та розсудливості, ПАТ «Львівобленерго» не роз’яснило позивачу можливість розгляду його звернення відповідно до Закону України № 393/96-ВР та, відповідно, не розглянуло його запит згідно з нормами вказаного Закону. До того ж, за висновком суду першої інстанції, відповідач порушив строк надання відповіді на запит про отримання публічної інформації. Апеляційний адміністративний суд скасував постанову окружного адміністративного суду та прийняв нову, якою в позові відмовив. Таке рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що запитувана інформація не є публічною. ПАТ «Львівобленерго» є розпорядником інформації тільки стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, про що позивачу було надано відповідь.

Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду зазначеної адміністративної справи полягає в такому.

Закон України № 2939-VІ регламентує чітку послідовність дій розпорядника інформації у разі одержання запиту, який не відповідає вимогам закону.

Однак, зважаючи на наведене нормативне врегулювання, одержавши запит на інформацію, поданий згідно із Законом України № 2939-VІ, який за своїм змістом є зверненням у розумінні Закону України № 393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п’ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону України № 2939-VІ), та, з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості, розглянути запит за Законом України № 393/96-ВР. При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п’ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону України № 393/96ВР.

У разі, якщо запит на інформацію, який подано згідно із Законом України

№ 2939-VІ, за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону України № 393/96ВР та Закону України № 2939-VІ, то такий «запит-звернення» повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами. При цьому розпорядник у п’ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом України № 393/96-ВР.

Відповідач, як природна монополія, є розпорядником публічної інформації лише щодо умов постачання електричної енергії та цін на неї.

Своєю чергою, зважаючи на зміст запитів, запитувана інформація за своєю природою не є публічною та не може бути надана в порядку, передбаченому Законом України № 2939-VІ, а тому ПАТ «Львівобленерго» цілком обґрунтовано відмовило в її наданні.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, запит позивача про надання публічної інформації фактично є зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації згідно із Законом України № 393/96-ВР.

Однак, усупереч вимогам добросовісності і розсудливості, які в силу статті 2 КАС України є одними з критеріїв оцінки в порядку судового контролю адміністративним судом, ПАТ «Львівобленерго» не роз’яснило позивачу можливості розгляду його звернення відповідно до Закону України № 393/96-ВР і, відповідно, не розглянуло його запит згідно з нормами цього Закону.

За такого правового врегулювання та обставин справи окружний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а апеляційний, – неправильно застосувавши норми матеріального права, скасував судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, касаційну скаргу слід задовольнити частково та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

 

Відповідна правова позиція викладена у постанові КАС у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 813/3059/16 (провадження № К/9901/21606/18).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво