За борги в іноземній валюті інфляційні не стягуються

У випадку порушення грошового зобов’язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, інфляційні нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не стягуються. В такому випадку втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти

 

7 липня 2020 року Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу ОСОБА_1 за підписом представника ОСОБА_2, та касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 26 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

09 квітня 2012 року сторони уклали попередній договір про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки площею 500 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за умовами якого ОСОБА_3 зобов’язалась передати у власність ОСОБА_1 до 01 липня 2012 року будинок і земельну ділянку за 440 тис. грн, що на день укладення договору становило 55 тис. доларів США, а ОСОБА_1 сплатити зазначену суму грошей. На виконання умов цього договору ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 завдаток у розмірі 8 тис. доларів США.

09 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін і доповнень до попереднього договору, яким узгоджено порядок та строки оплати грошових коштів на виконання попереднього договору та доповнено розділ 3 попереднього договору пунктом 3.5, згідно з яким ОСОБА_3 фактично взяла на себе зобов’язання з будівництва будинку на АДРЕСА_1, оформлення документів на земельну ділянку та проектної документації на будівництво, електро-, газо- та водопостачання будинку.

24 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін і доповнень до попереднього договору, яким установлено строк, до якого ОСОБА_3 зобов’язана передати ОСОБА_1 у власність житловий будинок та земельну ділянку, а саме 10 грудня 2012 року. Крім того, сторони засвідчили факт передачі та отримання авансу в розмірі 40 тис. доларів США, які враховані як частина платежу, передбаченого пунктом 1.2 попереднього договору.

Залишок коштів у розмірі 10 тис. доларів США позивачка повинна була сплатити до 20 листопада 2012 року та 5 тис. доларів США до 10 грудня 2012 року. Договори було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Демецькою С. Л.

На порушення умов попереднього договору зі змінами та доповненнями ОСОБА_3 ухиляється від обов’язку укласти договір купівлі-продажу, а отримані за договором грошові кошти не повертає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд стягнув із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму авансу, інфляційні втрати, а також три відсотки річних.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Установивши, що свій обов’язок повернути аванс позивачці відповідачка не виконала, апеляційний суд обґрунтовано стягнув з останньої 3 % річних від простроченої суми.

Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначене договором у національній валюті – гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов’язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.

Отже висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності стягнення на користь ОСОБА_1 інфляційних нарахувань з урахуванням їх правової природи є помилковими, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені шляхом застосування судом апеляційної інстанції еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво