Preloader

Зареєстроване на ім’я одного з подружжя нерухомого майно придбане у період шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя

Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім’я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім’я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому відчуження частки цього майна на публічних торгах без згоди іншого з подружжя порушує право останнього як співвласника на вільне користування і розпорядження нерухомим майном.

01 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ» (далі – ДП «СЕТАМ»), ОСОБА_2, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З. В., ОСОБА_3, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., про визнання недійсними електронних торгів, визнання протоколу та акта недійсними, визнання свідоцтва недійсним.

Суди встановили, що позивачка та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з липня 2008 року до квітня 2017 року.

У липні 2011 року чоловік купив квартиру, підписання та виконання договору купівлі-продажу якої було здійснене за письмовою згодою дружини.

Згідно з рішенням районного суду в 2016 році з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_7 48 000,00 дол США заборгованості за договором позики. З метою примусового виконання вказаного рішення суду приватний виконавець відкрив виконавче провадження та наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, зокрема описано та арештовано квартиру, яку в 2017 році згідно з протоколом проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» реалізовано ОСОБА_2. Відповідно до свідоцтва, виданого на підставі акта про проведення електронних торгів, ОСОБА_2 належить на праві власності спірна квартира. Однак позивач не була повідомлена про проведення електронних торгів щодо відчуження цієї квартири і своєї згоди не надавала.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з його доведеності та обґрунтованості. Суд вказав, що спірна квартира була придбана відповідачем в 2011 році під час перебування у шлюбі з позивачкою, вона надавала свою згоду на купівлю цієї квартири. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові і дружині в рівних частках з моменту його придбання. За таких обставин відчуження належної позивачці частки у квартирі на публічних торгах без її згоди порушує її право як співвласника цього майна на вільне користування і розпорядження ним, що є неприпустимим.

За результатами розгляду Верховний Суд залишив судові рішення без змін і прийняв постанову, в якій зазначив таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

У частині першій статті 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Згідно з частиною третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об’єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з’ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з’ясувати, чи не володіє боржник даним нерухомим майном спільно з іншими особами, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

​Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З. В. тільки пересвідчився в тому, що квартира зареєстрована на боржника, і не з’ясував його сімейний стан та не встановив, чи придбана квартира в період шлюбу.

Ураховуючи, те що спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як така, що придбана у період шлюбу, відчуження належної позивачу частки у квартирі на електронних торгах без її згоди є порушенням прав позивача як співвласника вказаного майна. Хоча цю квартиру було зареєстровано лише на чоловіка, проте факт реєстрації спільного нерухомого майна на ім’я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі.

Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня 2019 року залишено без змін.

 

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво