Preloader

Жовтий сигнал світлофора забороняє рух!

Водій, який здійснюючи проїзд на жовтий сигнал світлофора, не зупинив автомобіль у належному місці, підлягає адміністративному покаранню.

Фабула справи. Поліцейський склав адміністративний протокол на 425 грн відносно водія, який, здійснюючи проїзд на жовтий сигнал світлофора, не зупинив автомобіль у належному місці. Водій в суді оскаржив це рішення поліції. Він заявив, що під час перетину перехрестя блимав зелений сигнал світлофора. Але під час безпосереднього перетину перехрестя загорілося жовте світло. Водій не загальмував так як в його автомобіля немає дзеркала заднього виду і він не бачив обстановку ззаду. Тому він продовжив рух далі. Суд першої інстанції визнав дане правопорушення малозначним та застосував положення ст. 22 КУпАП. Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано.

Сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів (пп “ґ” п. 8.7.3.ПДР). У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає – не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках – перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів (п. 8.10 ПДР України).

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п. 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (п. 8.11. ПДР України).

Отже, Верховний Суд встановив, що зазмістом пп “ґ” п. 8.7.3. ПДР вбачається, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися у місцях, визначених п. 8.10 цих Правил.

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року

Київ

справа №751/5437/17

адміністративне провадження №К/9901/22466/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача – Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (головуючий суддя – Бабенко К.А., судді: Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) у справі №751/5437/17 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Чернігові Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Піхоцької Марини Миколаївни (далі також – відповідач, інспектор патрульної поліції), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови,

 

УСТАНОВИВ:

 

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

 

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції Піхоцької М.М., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про неправомірність прийняття оскаржуваної постанови серії АР №697635 від 14 серпня 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладення штрафу у розмірі 425 грн, так як оскаржувана постанова у справі не ґрунтується на доказах, а зазначене правопорушення він не вчиняв. Позивач наголошував, що під час здійснення маневру перетину перехрестя горів зелений миготливий сигнал світлофора, який дозволяв рух, але під час перетину перехрестя на світлофорі загорілося жовте світло. Враховуючи те, що у керованому ним автомобілі відсутнє дзеркало заднього виду і він не міг переконатись, що за ним не рухаються інші автомобілі, він не здійснив різкого екстреного гальмування з метою уникнення порушення безпеки дорожнього руху та продовжив рух (маневр) далі. Крім того, позивач вважає, що скоєне ним правопорушення є малозначним.

 

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

 

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову, винесену інспектором патрульної поліції Піхоцькою М.М, серії АР №697635 від 14 серпня 2017 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, звільнено ОСОБА_1 від відповідальності за малозначністю обмежившись усним зауваженням.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що із наданого відповідачем відеозапису не можливо достеменно встановити момент перетину перехрестя, враховуючи велику відстань зйомки та малий кут від точки зйомки між напрямком зйомки та напрямком руху транспортного засобу, а також даних про особу, що притягується до адміністративної відповідальності, відсутність шкідливих наслідків правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , слід визнати дане правопорушення малозначним і застосувати положення статті 22 КУпАП, скасувавши з цих підстав оскаржувану постанову.

Не погодившись із судовим рішенням першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою про скасування постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07 вересня 2017 року та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 листопада 2017 року задовольнив апеляційну скаргу відповідача, скасував судове рішення першої інстанції та прийняв нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив повністю.

Своє рішення суд аргументував тим, що факт порушення позивачем правил дорожнього руху, передбачених пунктом 8.7.3. «ґ » Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України), (а саме: перетнув перехрестя на жовтий сигнал світлофору) встановлено відеозаписом з нагрудної камери інспектора, а тому оскаржувана в межах даної справи постанова про адміністративне правопорушення серії АР №697635 від 14 серпня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена правомірно і підстави для її скасування відсутні. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що звільнення порушника від адміністративної відповідальності при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення є виключним повноваженням відповідача, а тому суд першої інстанції помилково застосував положення статті 22 КУпАП, скасувавши з цих підстав оскаржувану постанову.

 

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

 

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року та прийняти нове рішення про скасування оскаржуваної постанови серії АР №697635 від 14 серпня 2017 року.

Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки постанові інспектора патрульної поліції Піхоцької М.М., а диск з відеозаписом взагалі не переглядався апеляційним судом. Позивач, заперечуючи вчинення порушень ПДР України, вказує що відеозапис є неповним та не відображає всіх обставин події, яка відбувалася за участю позивача та інспектора патрульної поліції. ОСОБА_1 стверджує, що його автомобіль розпочав рух на перехресті на зелене миготливе світло та, з урахуванням дорожньої обстановки, він не зміг би зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР України, не вдаючись до екстреного гальмування, тому він продовжив рух далі на жовте світло світлофору, забезпечуючи при цьому безпеку дорожнього руху, що відповідає вимогам пункту 8.11 ПДР України. Також скаржник вказував, що оскаржувана постанова складена з порушенням вимог, встановлених статтею 283 КУпАП, зокрема, вона не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

 

Рух касаційної скарги

 

Суддя Вищого адміністративного суду України Штульман І.В. ухвалою від 01 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за вищезазначеною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі – Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі – КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року касаційну скаргу позивача передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М.(суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

12 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 11 червня 2019 року №705/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача: Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. – головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

 

Встановленні судами попередніх інстанцій обставин справи

 

Із постанови інспектора патрульної поліції Піхоцької М.М. у справі про адміністративне правопорушення від 14 серпня 2017 року серії АР №697635 встановлено, що 14 серпня 2017 року о 10 год 33 хв в місті Чернігові на перехресті проспекту Перемоги та вулиці Метиславська, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Fiat Doblo Cargo» державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух на забороняючий жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги пункту 8.7.3.(ґ) ПДР України.

На місці скоєння правопорушення, інспектор патрульної поліції Піхоцька М.М. винесла постанову серії АР №697635 про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП та наклала на нього штраф в розмірі 425 грн.

Позивач, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

 

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

 

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі – Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності (стаття 7 КУпАП).

Згідно з нормами статті 14 Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі – Закон №3353-ХІІ) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі – Закон № 580-VIII), поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису, засобів фото – і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з статтею 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За приписами статті 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП).

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно із статтею 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначено в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі – Інструкція).

Згідно з статтею 16 Закону №3353-ХІІ водій зобов`язаний виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів – посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 41 Закону №3353-ХІІ, порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

За пунктом 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9. ПДР України).

Сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів (пункт 8.7.3. ґ ПДР України).

У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає – не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках – перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів (пункт 8.10 ПДР України).

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (пункт 8.11. ПДР України).

Згідно з частиною другою статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. При розгляді справи про адміністративне правопорушення , виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Посилання скаржника на не доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення спростовується відеозаписом з нагрудної камери №00266 інспектора патрульної поліції, про що вказав суд апеляційної інстанції.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності містить посилання на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, що спростовує доводи скаржника про недотримання відповідачем встановлених частиною третьою статті 283 КУпАП вимог до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Відеоматеріали з місця події, що були долучені відповідачем до матеріалів справи, пояснення водія, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сукупності є доказами в адміністративній справі які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 діяння.

Скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою норми пункту 8.11 ПДР України, які дозволяють водіям при увімкненні жовтого сигналу світлофору рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху у випадку, коли вони не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР України, не вдаючись до екстреного гальмування.

Зі змісту пункту 8.7.3. ґ ПДР України слідує, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися у місцях, визначених пунктом 8.10 цих Правил.

Разом з тим, позивач (рухаючись зі швидкістю 50 км/год) здійснював проїзд на жовтий сигнал світлофора, не зупинив свій транспортний засіб у місці, визначеному пунктом 8.10 ПДР України, чим порушив вимоги пункту 8.7.3. ґ ПДР України і правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на викладене, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, яка полягає у проїзді перехрестя на забороняючий жовтий сигнал світлофора підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АР №697635.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, і звернені, здебільшого, на переоцінку доказів та встановлених обставин у справі, що, в силу вимог статті 341 КАС України, не може бути предметом дослідження суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки висновки суду апеляційної інстанцій, з урахуванням виправлених порушень допущених судом першої інстанції, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, то касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

 

Висновки щодо розподілу судових витрат

 

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №751/5437/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

В.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду

reyestr.court.gov.ua/Review/87838536

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Це також цікаво